Зони найзапекліших боїв на рубежі 2024 і 2025 років спостерігаються на Покровському та Курському напрямах театру бойових дій розв’язаної Росією проти України неспровокованої війни. Західні і українські аналітики одностайні в тому, що повзуче просування й захоплення українських територій даються ворогові ціною велетенських втрат живої сили і техніки. Проте українським Силам оборони другий рік вдається не тільки успішно перешкоджати наказам російського диктатора Володимира Путіна захопити всю Луганську та Донецьку області. Від серпня росіянам не вдається витіснити українське військо навіть з території самої Росії в Курській області.
Росія має двохмільйонну армію і продовжує активно поповнювати втрати живої сили на фронтах війни проти України, що іноді сягають від однієї до двох тисяч бійців щодня. Це поповнення лав солдатів становить до 400 тисяч на рік, з яких 65 тисяч — кримінальні в’язні, повідомив екскомандувач Силами оборони України, генерал Збройних сил Сергій Наєв. За його словами, росіяни створили за рік, що минає, до 15 так званих «полків контролю територій». З огляду на знищення Силами оборони значної кількості російської воєнної техніки, Москві довелося знімати зі зберігання старі моделі бронетехніки та гармат, що стояли на них ще з часів Радянського Союзу. Отже, у ворога вже немає сил для того, щоби провадити наступ широким фронтом, і йому доводиться зосереджуватись на окремих напрямах, сказав генерал Наєв:
— Ворог веде наступальні дії. Він володіє стратегічною ініціативою по всій лінії фронту. Він переважає Сили оборони України. Загалом, це співвідношення 1 до 2,5, а на напрямках головного удару, зокрема на Покровському, 1 до 3. Дійсно, ворог має просування на тих напрямках, де він зосереджує свої зусилля, а Сили оборони намагаються його стримувати. І не скрізь це виходить нашим воїнам зробити. На цей час Російська Федерація спроможна проводити наступальні активні дії дуже високої інтенсивності на кількох напрямках, але їхня кількість небезмежна. Зараз зусилля армії Російської Федерації зосереджені на Покровському і на Курському напрямках. Завдання на Покровському напрямку — вийти на адміністративну межу Донецької області. Так само в подальшому вони мають виконати своє найперше стратегічне завдання — оволодіння Донецькою і Луганською областями в межах їхніх адміністративних кордонів. Відповідно, на Курському напрямку вони намагаються витиснути наші війська і в подальшому, якщо цьому сприятиме ситуація, створити буферну зону коштом нашої Сумської області. Щодо інших напрямків — Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Харків, то для того, щоб виконати ці завдання, необхідно спочатку виконати те, над чим вони працюють зараз, потім здійснити передислокацію і наростити зусилля на інших напрямках. Станом на зараз, їм необхідно виконати завдання із захопленням Донецької і Луганської областей і, відповідно, витіснити українське військо з території Курської області самої Російської Федерації. Там відбуваються запеклі бої. Там основний напрям, де просувається наш ворог.
Ще місяць тому поважні військові аналітики прогнозували падіння під тиском переважаючих сил росіян важливого українського рубежу оборони — міста Курахове. Проте і досі з того міста надходять суперечливі повідомлення про те, хто насправді контролює цей населений пункт. Ясність у цю ситуацію вніс екскомандир роти батальйону «Айдар» Євген Дикий:
— Найтяжче, мабуть, зараз все ж таки в Кураховому, де, продовжуються вуличні бої. А вуличні бої, це насправді реальне пекло для наших захисників та захисниць. Але з іншого боку, це також пекло і для нашого ворога. Це ті самі бої, в яких ми, зазвичай, найдовше затримували просування нашого ворога. І головне — завдавали йому найбільших втрат. Саме у вуличних боях в нас були співвідношення втрат 1 до 8, 1 до 10, а в Авдіївці був побитий рекорд — 1 до 12. Тобто за кожного нашого захисника і захисницю, які віддають своє життя, лягало по 12 ординців. Є суперечлива інформація, що по одних джерелах Курахове вже захоплене ворогом, а по інших, що ні. Насправді можу тут роз'яснити — все залежить від того, що хто вважає Кураховим. Там дуже чітке розділення населеної частини міста і промзони. І якщо просуватися саме зі сходу на захід, як зараз просуваються ворожі сили, то спершу там населена частина міста, а далі на захід — промзона. На цей момент там цивільного населення практично не лишилось і ця населена частина міста на жаль, дійсно вся вже окупована ворогом. А далі ворог уперся, в Курахівську промзону навколо Курахівської теплової електростанції. За площею ця промзона приблизно така сама, як населена частина міста. І зараз вона контролюється нашими захисниками. За неї тривають жорстокі бої.
Не зрізавши курахівський виступ української оборони, російські загарбники не можуть далі просуватися на захід чи на північ із тим, щоби перерізати шляхи постачання українського гарнізону в Покровську, зазначив український військовий експерт, полковник запасу Роман Світан. За його словами, курахівська промзона — це ще друга лінія оборони українців. А третя лінія, збудована ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, тягнеться з півночі на південь від Добропілля, через Покровськ й аж до Великої Новосілки. Командир дивізіону артилерійської розвідки однієї з бригад Нацгвардії України Віталій Литвин стверджує, що наразі ворог найбільшими силами на цілому Донбасі випробовує на міцність саме Покровську ділянку цієї лінії оборони:
— По цій ділянці фронту, саме на Покровському напрямку, де діє наша окрема артилерійська бригада, тенденція, інтенсивність штурмових дій не знижується вже, можна сказати, кілька місяців. За останній тиждень штурмів дійсно побільшало саме на Покровському напрямку. Ворог вдається до них більш інтенсивно, бо намагається використати будь-які можливості чи погодні умови. Наприклад, коли тумани, коли низька хмарність, ми не можемо активно використовувати безпілотники оперативно-тактичного рівня і виявляти їхні штурмові групи, ще коли вони висуваються і не досягли зближення з підрозділами українського переднього краю. Вони використовують цю можливість. Ворог почав більше використовувати оперативно-тактичну авіацію, керовані авіабомби саме по Покровську, по Мирнограду, а також активно використовує дрони fpv. Він хоче перекрити нашу логістику, щоб ми не могли доставляти боєкомплект, проводити ротації на передньому краю. Також дуже висока активність ворожої артилерії. Це мінометні обстріли, це робота ствольної артилерії, гаубиць Д-30 зі 122 міліметрами, які вони використовують у великій кількості. Це є показник того, що саме Покровськ для них є стратегічним пунктом, який вони хочуть зайняти, і вони не полишають цих намірів. На Покровському напрямку постійно триває знищення ворога від 300 загарбників до 400 загарбників щодня. Але, не зважаючи на такі великі втрати, вони не полишають намірів захопити саме цей населений пункт. Вони постійно проводять підготовку в таборах на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської області й постійно поповнюють підрозділи, що провадять штурмові дії, постійно змінюють підрозділи артилерії, коли в них втрати гаубиць та особового складу. Це все додаткові показники того, що Покровськ для них важливий, і що вони не полишають намірів його захопити.
Але найбільш активно бойові дії останніми днями спалахнули в Курській області Росії, де українські сили оборони від серпня провадять воєнну операцію і захопили до тисячі квадратних кілометрів російської території. Військовослужбовець Збройних сил України Кирило Сазонов повідомив з місця тих подій, що росіяни вдалися до тактики нарощування сил з витіснення українців з Курщини, перекинули сюди найбоєздатніші підрозділи своєї армії, але і досі не спромоглися виконати поставлене їм особисто російським диктатором Володимиром Путіним завдання:
— Бої тривають на території Курщини. Вони досить важкі, коли йдеться про кількість атак. Насправді невеликих боєзіткнень значно більше, там постійно тривають бої і саме зараз поруч зі мною працює артилерія. Українська артилерія постійно переміщується, бо по ній також працює ворожа артилерія. Зараз така погода, що fpv-дрони працюють погано — тут дощ і туман. Але боєзіткнення тривають постійно. Ми бачимо, що ворог за будь-яку ціну намагається видавити українців з Курської області до свого дедлайну. Як кажуть, це 20 січня, до інаугурації Трампа. Щоби в них не було такого, що вони розмовляють про лінії зіткнення, а вони проходять і по території Росії. Але команди з дедлайну були в Путіна і в серпні, коли він наказував «вигнати бандитів з території Курської області». Потім був дедлайн 1 жовтня, потім до 1 листопада були дедлайни… Зараз ми бачимо дедлайн до січня. Але вони насправді не шкодують нікого, нічого, ані «заліза», ані особового складу. Вони докладають дуже великих зусиль, щоб нас вибити. Сюди перекидають все, що можливо. Навіть з Покровська перекинули окремі підрозділи, з Торецька перекинули 155-ту бригаду морської піхоти. Навіть свою ударну силу із Запорізького напрямку — 76-ту десантну дивізію, яка, мабуть, є найкращим, що є у росіян, вони перекинули сюди кілька тижнів тому, щоб закрити питання з Курщиною. Тобто наше Курське оперативно-тактичне угрупування виконало своє завдання повністю. Ми стягнули сюди з інших напрямків усе, що можливо. Я не бачу тут північних корейців, в нас немає ані полонених, ані захоплених документів. Тому чому їх приховують, я не знаю. Мабуть, якісь політичні ігри. Але те, що росіяни несуть втрати — неважливо, це буряти, корейці, хто завгодно — те, що в них великі втрати, це розуміють всі. Це всі знають, і це всі бачать.
Тим часом напередодні Нового року українські військові взяли в полон пораненого солдата з Північної Кореї в Курській області й опублікували його фото в соцмережах. Міністерство оборони США вважає, що участь північнокорейських військових у бойових діях в Курській області проти ЗСУ не демонструє значної ефективності, і вони зазнають суттєвих втрат. Про це заявила заступниця прессекретаря Пентагону Сабріна Сінґг. За оцінками Білого дому, приблизно 1000 північнокорейських солдатів були вбиті або поранені в районі Курська, і це збігається з оцінкою військового відомства США, сказала Сінґг.
Олександр Савицький